Чи варто бити дітей ременем? [draft]

Виховання – це складний процес, який передбачає різні, на жаль, не лише радісні моменти. Трапляється, що дитина свідомо або випадково порушує заборони батьків, здійснює неприпустимі вчинки. Що робити? Як реагувати?Сучасні батьки поділилися на два табори:

• перші сумніваються в тому, чи можна взагалі карати дитину;
• другі застосовують покарання за щонайменшого проступку, свідченням цього є наявність у мережі численних відео, на яких батьки б’ють дітей ременем.

Чи можна бити дитину ременем і які наслідки спричиняє таке покарання?

До того як приступити до вивчення техніки “правильного побиття дитини ременем”, необхідно усвідомити, що фізичне насильство над будь-якою людиною, яка в тому числі не досягла повноліття, є протиправним діянням. Бити дитину – означає, безпосередньо порушувати її права. Це вважається неприпустимим. У багатьох розвинених країнах подібне поводження з дітьми призводить до позбавлення батьківських прав. Крім юридичної сторони, необхідно враховувати і колосальну психологічну шкоду, яку заподіюють побої. В результаті фізичних покарань:

• Дитина починає боятися не самого факту здійснення поганого вчинку, а покарання. Іншими словами, контроль за допомогою тілесних покарань має винятково  миттєвий характер.
• Страх, навіюваний дитині, переслідує її протягом усього життя.
• Формується базовий невроз, що ґрунтується на протилежних почуттях: та сама людина викликає і любов, і найсильніше неприйняття. Надалі це призводить до проблем у відносинах з оточенням, зниження самооцінки і рівня успішності.
• Дитина переймає агресивну модель поведінки батьків, не докладає зусиль, щоб контролювати свої емоції та вчинки.

Насильство – це застосування права сильного. Так виражається не справедливість, а перевага над дитиною, приниження почуття її гідності. Таким чином, фізичне покарання не здатне досягти головної виховної мети – формування впевненої в собі, успішної людини зі стійкими моральними принципами.

Як правильно карати дитину?

Як же бути? Невже взагалі не карати?
Це також не вихід, оскільки для дітей важливо розуміти межі дозволеного, і часто вони пізнають їх саме за допомогою покарання. Передусім необхідно замислитися, з якою метою Ви хочете покарати дитину. Не думайте, що за проступком відразу повинно слідувати покарання. Краще проаналізуйте ситуацію, що склалася, щоб прийняти рішення не зопалу.Лікар-психотерапевт В. І. Леві радить:

• Важливо не лише брати до уваги результат, до якого привів вчинок дитини, але й мотиви, що керували ним. При покаранні необхідно це враховувати.
• Карати варто тільки аморальні вчинки. До таких відносяться порушення інтересів сім’ї, яке здійснюється усвідомлено, відмова в підпорядкуванні розумній вимозі, брутальність, навмисне завдання шкоди, нанесення образи.
• Проступки, здійснені випадково або ненавмисно, вимагають не покарання, а пояснення.
• Покарання має бути справедливим. Тільки тоді воно усвідомлюватиметься дитиною.
• Не варто вдаватись до покарань занадто часто, інакше дитина не буде на них реагувати.
• Після покарання інцидент вичерпаний. Не варто більше до нього повертатися, зосереджувати наньому увагу.
• Не можна карати під час їжі, хвороби і гри.
• Не можна застосовувати покарання, якщо у дитини не виходить що-небудь зробити, але при цьому вона щиро старається.
• Якщо Ви сумніваєтеся, покарати або ні, краще не робити цього.
• За один проступок слідує не більше як одне покарання.
• Пам’ятайте, покарання – це не помста, адже дитина – не ворог. Не варто зганяти на ній власну образу і неспроможність.
• Встановлювати міру покарання можна, тільки перебуваючи в урівноваженому стані. Ніколи не робіть цього зопалу, оскільки гнів – поганий порадник.
• Присікайте погану поведінку на корені, не чекайте, поки дитина доведе Вас до нервового зриву. Будьте послідовними, і тоді Ваша дитина весь час не випробовуватиме на міцність межі дозволеного.
• Не використовуйте як покарання домашні обов’язки, інакше сформується думка: якщо поводитись добре, то можна не прибирати або не допомагати матері на кухні. Не допускайте, щоб дитина сприймала Ваші прохання про допомогу як покарання.
• Покарання повинне відповідати віку. Погодьтеся, що вимагати від дворічної дитини не бруднитися під час їжі або не лізти у бійку, захищаючи свою власність на дитячому майданчику, абсолютно безглуздо.

Пам’ятайте про те, що Ви любите свою дитину, навіть караючи її. Зробіть так, щоб і вона знала про це!