Десятиліття без витрат: скільки років треба збирати на квартиру в різних містах України
Названі міста з найнижчими цінами на однокімнатні квартири Купити власну квартиру в Україні без кредиту для більшості людей залишається довгостроковою ціллю. У середньому українцям потрібно від 5 до 7 років, щоб накопичити на однокімнатне житло, якщо відкладати всю зарплату.

Купити власну квартиру в Україні без кредиту для більшості людей залишається довгостроковою ціллю. У середньому українцям потрібно від 5 до 7 років, щоб накопичити на однокімнатне житло, якщо відкладати всю зарплату.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на OLX Нерухомість.
Читайте також: Де в Україні найдорожча оренда житла та яку частину зарплати вона "з'їдає"Головне:
- Суть дослідження: Експерти порівняли медіанну вартість однокімнатних квартир в обласних центрах із середніми зарплатами.
- Де найпростіше накопичити: Через безпекову ситуацію найнижчі ціни фіксують поблизу лінії фронту.
- Середній показник по Україні: У більшості міст збирати доведеться 5-7 років.
- Найменш доступні міста: Найважче купити житло на заході країни та в столиці, де ціни злетіли через попит та релокацію.
Аналітики порівняли медіанну вартість однокімнатних квартир в обласних центрах із медіанними зарплатами українців.
Де найпростіше накопичити на квартируНайдоступніше житло зараз у містах, які розташовані близько до лінії фронту. Через безпекову ситуацію ціни на нерухомість там залишаються найнижчими в країні.
Найменше часу для накопичення потрібно у:
- Запоріжжі - близько 2 років (медіанна ціна квартири 661 тис. гривень);
- Херсоні - близько 3 років (636 тис. гривень);
- Миколаєві - 3 роки (856 тис. гривень);
- Харкові - 4 роки (1,1 млн гривень);
- Сумах - 4 роки (1 млн гривень).
Аналітики зазначають, що саме нестабільна безпекова ситуація стримує ріст вартості житла у цих регіонах.
Скільки потрібно заробляти на квартиру в Україні (інфографіка: OLX Нерухомість)
У більшості обласних центрів українцям доведеться накопичувати на квартиру щонайменше 5-7 років.
Близько 5 років потрібно для купівлі житла у:
- Дніпрі - 1,4 млн гривень;
- Кропивницькому - 1,3 млн гривень;
- Чернігові - 1,5 млн гривень;
- Хмельницькому - 1,8 млн гривень.
Ще довше доведеться відкладати мешканцям:
- Івано-Франківська - 6 років (2,2 млн гривень);
- Черкас - 6 років (2 млн гривень);
- Полтави - 6 років (1,7 млн гривень);
- Одеси - 6-7 років (2,1-2,2 млн гривень).
Приблизно 7 років накопичень знадобиться для купівлі квартири у:
- Луцьку - 2,4 млн гривень;
- Тернополі - 2,4 млн гривень;
- Рівному - 2,5 млн гривень;
- Житомирі - 2,1 млн гривень;
- Вінниці - 2,4 млн гривень.
Найменш доступними містами для купівлі житла залишаються західні регіони та столиця.
Зокрема:
- Чернівці - близько 8 років накопичень (2,5 млн гривень);
- Львів - 8 років (3,2 млн гривень);
- Ужгород - 9 років (3,3 млн гривень);
- Київ - 9 років (3,4 млн гривень).
У дослідженні зазначають, що ціни на житло в Ужгороді та Львові суттєво зросли після початку повномасштабної війни через великий попит і релокацію населення.
Скільки доведеться заробляти на однокімнатну квартиру в різних містах (інфографіка: OLX Нерухомість)
Аналітики наголошують, що розрахунок є умовним, адже передбачає накопичення всієї зарплати без інших витрат.
Втім, дослідження демонструє загальну доступність житла в різних містах України.
Різниця між регіонами зараз майже п’ятикратна: якщо у Запоріжжі на квартиру можна накопичити приблизно за два роки, то у Києві чи Ужгороді на це знадобиться майже десятиліття.
Раніше РБК-Україна розповідало про стрімке зростання цін на однокімнатні квартири на вторинному ринку України, особливо у західних і центральних регіонах. Найбільше за рік подорожчало житло у Тернополі - на 35%, тоді як Львів і Київ фактично зрівнялися за вартістю квартир. Водночас у Запоріжжі ціни продовжують падати через безпекову ситуацію та низький попит.
Також ми писали про різке подорожчання довгострокової оренди житла у західних областях України та дефіцит квартир через високий попит. Найбільше ціни зросли в Ужгороді, де оренда двокімнатних квартир за рік подорожчала на 46%, а кількість доступного житла суттєво скоротилася.