Годі ховатися від стресу: 5 простих способів змусити будь-яку кризу працювати на вас

Чому криза - це не обов'язково кінець, і як навчитися використовувати хаос, стрес та помилки як паливо для власного зростання

Кожен із нас час від часу потрапляє в ситуації, які вибивають ґрунт з-під ніг. Особливо в роботі чи бізнесі, де все змінюється за секунду. Але чому одні люди ламаються від першої ж невдачі, а інші використовують проблеми як паливо?

Деталі цього феномену, а також, як виробити у собі здібність долати важкі часи, розповів в ексклюзивному коментарі для РБК-Україна експерт з психології підприємництва, бізнесмен і науковець Костянтин Круглов.

Більше цікавого: Ми не житимемо вічно. 20 жорстких правил реальності, прийняття яких врятує вашу психіку

Що таке психологічна антикрихкість

Це не просто вміння "тримати удар" чи вдавати, що все добре. Це дещо набагато цікавіше.

"Антикрихкість у психології - це здатність особистості не лише витримувати стрес, хаос чи невдачі, але й ставати сильнішою, розвиватися та вдосконалюватися завдяки їм", - пояснює Костянтин Круглов.

Щоб побачити, як це працює в житті, досить подивитися на звичайний робочий процес. Уявіть двох керівників. Обидва проходять через одне й те саме - провальний запуск продукту, розпад команди, різкий спад продажів.

Один з них через рік виглядає виснаженим і ходить по колу тих самих помилок. Інший, якимось чином, виходить із цього гострішим, чіткішим і, здається, навіть більш впевненим у собі.

Яка між ними різниця? Письменник Насім Талеб назвав цей феномен антикрихкістю. Він розрізняє три основні стани. Крихке те, що від удару руйнується.

Міцне те, що витримує і залишається незмінним. Антикрихке те, що від удару стає кращим. Хаос для такої системи є паливом. Чим більше невизначеності, тим сильнішою вона стає.

Що каже наука: дослідження, які змінюють усе

Раніше вважалося, що будь-який струс - це чисте зло для психіки. Але десь із 2000-х років вчені почали помічати дивну річ.

Довгий час у психології панувала ідея того, що стрес шкідливий, травма залишає шрами, а завдання терапії це мінімізувати збиток.

Але десь із 2000-х дослідники почали помічати інше. Річард Тедескі та Лоуренс Кальхун з Університету Північної Кароліни ввели термін "посттравматичне зростання", і задокументували, що значна частина людей після важких криз повідомляє не лише про відновлення, а про суттєві позитивні зміни.

Глибші стосунки, нове розуміння власних пріоритетів, відчуття сили, якого раніше не було. В одному з їхніх досліджень таке зростання описували від 30 до 70% людей, що пережили серйозні випробування.

"Це не означає, що криза це добре, це означає, що криза не обов'язково кінець. Іноді це точка, після якої щось важливе нарешті починається. Ба більше, наша реакція на проблеми дуже сильно залежить від того, які налаштування стоять у нас в голові", - наголошує експерт.

Окремо цікаво дослідження Аліа Крам зі Стенфорду про так звані "mindset" ефекти стресу. Вона показала, що те, як людина думає про стрес, чи вважає його руйнівним чи мобілізуючим, буквально впливає на фізіологічну реакцію тіла і на результати роботи.

Люди, яких навчили бачити стрес як сигнал до дії, а не як загрозу, показували кращу концентрацію, менше тривоги та вищу продуктивність під тиском.

Пастка чужих сценаріїв: звідки береться крихкість?

Найцікавіше питання - чому ми взагалі стаємо крихкими? Виявляється, справа не в силі характеру. Насправді цікаво стає, саме тоді, коли ми задумуємося звідки береться крихкість.

"Психологічна крихкість у бізнесі та кар'єрі майже ніколи не виникає тому, що людина недостатньо сильна. Вона виникає, коли людина живе за чужим сценарієм, і сама не дуже розуміє, що він чужий", - каже вчений.

Подивіться навколо - ви точно впізнаєте когось у цих прикладах:

• Є підприємці, які будують бізнес не тому, що їм це справді цікаво, а тому, що треба, бо всі так роблять, батьки очікували.
• Є менеджери, які роками тримають позицію, яка їх душить, бо бояться, що без неї вони нікому не будуть цікаві.
• Є фахівці, які соромляться своїх справжніх ідей і замість них продають те, що, як їм здається, хочуть почути клієнти.

І коли стається реальний форс-мажор, цей внутрішній конфлікт просто вибухає.

"Усі ці люди живе у постійному фоновому напруженні, між тим, що відчувають всередині, і тим, що транслюють назовні. І коли приходить реальна криза, ця напруга вибухає. Не тому, що криза така страшна. А тому, що в людини немає внутрішньої точки опори, від якої можна відштовхнутися", - пояснює Костянтин Круглов.

Найменша проблема, стає поштовхом до того, аби ненавидіти себе ще більше, бо все навколо такої людини заставляє її задумуватися про те, що вона робить не те що треба, і шукає для себе підтвердження.

Експерт з психології підприємництва, бізнесмен і науковець Костянтин Круглов

Як стати антикрихким: 5 простих правил

Ось покроковий план, як перебудувати своє ставлення до труднощів:

Навчитися любити випадковості. Ваша антикрихкість має розквітнути в складних обставинах, умовах невизначеності. Навчіться використовуючи хаос як ґрунт для зростання та психологічного зміцнення.

Станьте толерантними для власних помилок. Помилки розвивають мислення, креативність, нешаблонність. Кожна ваша невдача змушує відмовитися від стандартного мислення та шукати нові рішення шляхи.

Формуйте емпатію. Власний досвід невдач допомагає прощати промахи іншим і ставати толерантнішими.

Прокачуйте гнучкість. Вчиться адаптуватися до змін і не бійтеся невизначеності. Абсолютно все ми вміємо робити краще, ніж думали.

Еволюція через стресор: без стресу та викликів антикрихка система слабшає і деградує.

Нові правила гри: від страху до досвіду

Цей підхід повністю змінює не лише окрему людину, а й правила гри в командах та компаніях.

Роками корпоративна культура вчила, що помилка це провал, репутаційний ризик, те, що треба заретушувати у звіті. Результат організації, де люди оптимізують не результат, а видимість результату.

"Антикрихка культура працює інакше. В такому випадку помилка це досвід і дані, іноді навіть дуже дорогі та болісні. Питання, яке ставить собі антикрихка людина, і культура не "хто винен?", а "що це показало?" Але для цього потрібна сміливість не залежати від чужих оцінок та оцінок керівництва", - каже експерт.

І тут виникає цікавий парадокс, така культура можлива лише тоді, коли конкретні люди всередині організації не відчувають екзистенційної загрози від власної помилки.

А це означає, що їм потрібна внутрішня стабільність, незалежно від квартального звіту, від думки шефа, від того, що пишуть конкуренти. Людина з такою стабільністю може сказати вголос: "Я помилився, і ось що я з цього зрозумів".

Де ваша точка опори?

Зрештою, все зводиться до одного простого, але глибокого розуміння самого себе.

Антикрихкість виростає з того, що ви маєте навчитися відрізняти, де ви живете своїм, а де чужим. Де ваші рішення продиктовані реальним розумінням ситуації, а де страхом виглядати не так, бажанням сподобатися, звичкою.

Чому ми цього не робимо? Бо завжди не до того.

Це звучить банально, але на практиці більшість людей ніколи серйозно цим не займалися. Ми дуже зайняті зовнішніми стратегіями, нетворкінгом, оптимізацією процесів, і майже не приділяємо часу тому, чого ми насправді хочемо, і як ми можемо цього досягти.

Але як тільки ви почнете грати за своїми правилами, страх перед кризами зникне.

"Коли людина вчиться жити відповідно до власної природи, вона не стає нечутливою до криз. Вона просто перестає їх боятися. Бо знає, що будь-який удар це в першу чергу інформація. І з цією інформацією можна працювати", - резюмує вчений.

Ще більше цікавого:

Нічні суперечки з минулим. Чому перед сном нас атакують думки та як вимкнути цю трансляцію

Припиніть стискати зуби: чому популярна порада "просто перетерпіти стрес" повільно нас знищує