Поява нових організаційно-правових форм праці призвела до міграції працівників - як легальної, так і нелегальної. Непослідовність політики держави у сфері регулювання трудової міграції спонукає до неправильного розуміння її сутності як з боку пересічних громадян, так і з боку юристів. Особливе занепокоєння у вчених-юристів викликають негативні тенденції у правовій теорії і юридичній практиці щодо трудових відносин, а звідси і похідних як правового, так і неправового характеру, працівників-мігрантів.

Аналіз причин міграційних процесів у світі і в Україні дає Уповноваженому з прав людини - Ніні Карпачовій підстави стверджувати, що для нашої держави трудова міграція за кордон залишатиметься ще впродовж тривалого часу одним із визначальних чинників суспільного та економічного життя країни, справляючи безпосередній вплив на стан дотримання громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав українських громадян.

Наприкінці XX століття в результаті історичних геополітичних змін (розпад СРСР, зникнення соціалістичного табору, подальший розвиток економічної інтеграції в межах Європейського Союзу, створення нових торговельно-економічних об'єднань, подальша глобалізація процесів виробництва і обміну) міграційні явища набули особливо серйозного значення для розвитку світу в цілому та окремих його регіонів. Як свідчать дані, наведені у доповіді Міжнародного бюро праці на тристоронній зустрічі в МБП 21-25 квітня 1997 р., сорок два мільйони трудящих-мігрантів змушені погоджуватися на принизливі для людської гідності умови праці в десятках країн світу, які не є їхньою батьківщиною. У країнах, що розвиваються, численність робочої сили зростає щорічно на 38 мільйонів осіб, які вливаються у багатомільйонну армію безробітних.

Україна після розпаду СРСР стала країною, через яку йдуть інтенсивні міграційні потоки. У 1996 р. до України прибуло 129538 осіб, а 246774 осіб її залишило. Арабський світ є одним із основних районів міжнародної трудової міграції. На початку дев'яностих років іноземна робоча сила становила в державах Перської затоки у середньому 63,2% загальної кількості робітників, досягаючи в Об'єднаних Арабських Еміратах 91%, Катарі - 81%, Кувейті - 79%, Омані - 61%, Саудівській Аравії - 55% і в Бахрейні - 53%.

Відтак, процеси трудової міграції з України вимагають глибокого дослідження і осмислення передусім органами державної влади та місцевого самоврядування, а також розробки відповідної стратегічної державної політики у сфері регулювання процесів трудової міграції і посилення захисту прав українських громадян, що виїздять за кордон.

За інформацією

P.S. Громадський портал Львова просить Центр надати повний текст даного дослідження на e-mail:

..................................................................................................

Довідка:

У червні 2006 розпочав роботу Львівський центр прав людини, основними завданнями якого є безкоштовна юридична допомога громадянам, надання консультацій, написання заяв, скарг, претензій.

Основу Центру становлять кваліфіковані юристи і студенти старших курсів юридичних факультетів львівських внз, які працюють на громадських засадах. Центр продовжує і удосконалює починання громадської ініціативи "Самопоміч". Очолює центр - депутат Львівської міської ради Олег СОРОЧКІН.

Львівський центр прав людини знаходиться за адресою: вул. Смерикова, 2.

..............................

Сорочкін Олег Вікторович, народився 03 серпня 1980 року у м. Львові, громадянин України. Протягом 1986-1997 рр. навчався у СШ №34 м. Львова. З 1993 р. по 1997 р. навчався у Малій Академії Наук, дійсний член МАН.

У 1997 р. вступив на юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, який закінчив у 2002 р.

 

З січня 2001 р. по листопад 2002 р. працював юрисконсультом ТзОВ «Кафе « Каштан ». З листопада 2002 р. по жовтень 2003 р. проходив строкову військову службу. З жовтня 2003 по грудень 2003 р. продовжив трудову діяльність на посаді юрисконсульта ТзОВ « Кафе « Каштан ».

 

З грудня 2003 р. працює викладачем кафедри Загальних юридичних дисциплін Коледжу «Західноукраїнський колегіум», з вересня 2004 р. переведений на посаду асистента кафедри загальних юридичних дисциплін у зв'язку з реорганізацією коледжу в Західноукраїнський інститут інформаційних технологій та управління. У грудні переведений на посаду старшого викладача кафедри загальних юридичних дисциплін Львівсько державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола.

 

У 2000-2002 рр. - координатор осередку ВГКО „ За правду” у Львівському Національному Університеті, член Президії ГКО „ За правду” у Львівській області; член Координаційної Ради ВГКО „ За правду”.

 

З вересня 2001 по червень 2002рр. - член органу студентського самоврядування юридичного факультету – "Студентської Ради" .

 

З 2001 р. член Регіонального громадського фонду « Право і Демократія», керівник напрямку діяльності Фонду « Адміністративна реформа в Україні» займаюсь питаннями вдосконалення процедур надання адміністративних послуг процедур адміністративного оскарження.

 

З 2005р. член Громадянської партії „ ПОРА”; член місцевої Ради Львівської міської організації. Судимим не був. Не одружений.